Що батьки повині знати про скарлатину?

Збудник скарлатини Скарлатина – високозаразне інфекційне захворювання, яке починається з симптомів загальної інтоксикації, характерною ангіною і шкірним висипом. Раніше вважалося, що цією хворобою страждають тільки діти 2-10 років. Однак, в останні роки погіршення екологічної обстановки, велика кількість ненатуральних продуктів, забруднення повітря, води, продуктів харчування – знижують імунітет населення і все більше реєструється зростання захворювання серед дорослих.

 Збудник скарлатини – це S. Pyogenes, токсигенний гемолітичний стрептокок групи A, він викликає не тільки скарлатину, але і інші стрептококові інфекції – ревматизм, хронічний тонзиліт і ангіну, бешиху, стрептодермію, гострий гломерулонефрит. Цей стрептокок здатний викликати септичний компонент, який виражається отитом, лімфаденітом, септицемією. Він продукуює екзотоксин, скарлатинозний токсин або токсин Діка, який і викликає ознаки загальної інтоксикації і алергічний компонент у пізньому періоді хвороби.

 Скарлатина – як передається?

Скарлатина найчастіше виникає у населення в зонах помірного клімату, в осінньо-весняний період. Збудник скарлатини проникає через слизові оболонки носоглотки, пошкоджену шкіру, рідше через слизові оболонки статевих органів.

Тому вважається, що основний шлях передачі збудника – повітряно-крапельний, але не виключений і контактно-побутовий спосіб передачі скарлатини.

 Як передається захворювання:

 Повітряно-крапельним шляхом – тобто при гучній розмові, чханні і кашлі. При близькому, тривалому контакті також мікроорганізми можуть передаватися через брудні руки, заражені предмети, іграшки, одяг, посуд. При тісному контакті зі шкірою хворого.

 Джерелом скарлатини можуть бути не тільки хворі діти, але і носії інфекції. Носійство цієї групи стрептококів широко поширене – це близько 20% здорового населення, причому багато носіїв виділяють збудника скарлатини досить тривалий період – від декількох місяців до року.         

Скарлатина виникає у людей, у яких немає антитоксичного імунітету при інфікуванні штамами стрептокока, що виділяє еритрогенні токсини. Якщо людина після перенесеної скарлатини знову піддається інфікуванню, тільки іншими сероварами стрептокока групи А, то можливе виникнення повторного захворювання.

Інкубаційний період скарлатини

 Інкубаційний період при цьому захворюванні вважається від декількох годин до 12 днів. Найчастіше це 2-7 днів. Вважається, що хвора людина здатна заразити інших з часу виникнення перших основних симптомів. Проте, буває, що дитина може ще не остаточно одужати, але вже буде не небезпечною для оточуючих, і навпаки, після одужання може довго виділяти збудника і бути заразною на скарлатину.

Інкубаційний період – час, коли збудник хвороби вже проник в організм, але захворювання ще не почалося. Цей період закінчується, коли з’являються перші характерні симптоми.

ü Періоди скарлатини можна розбити на 4 етапи:

ü Прихований період – інкубаційний від 2 – 7 днів

ü Початок хвороби – одна доба

ü Розпал хвороби – 4-5 днів

ü Період одужання – від 1 до 3 тижнів.

Скарлатина – карантин

Головні заходи профілактики скарлатини – це раннє виявлення хворих і карантин – ізоляція джерел інфекції, тобто хворих. Їх ізолюють на 10 днів з часу перших симптомів, незалежно від тяжкості перебігу скарлатини, карантин же у дитячих дошкільних закладах має бути 2-3 тижні.

У квартирі, де проживає хворий на скарлатину, повинна проводитися поточна дезінфекція. Карантин при скарлатині повинен бути і в сім’ї хворої дитини: хвора дитина повинна бути в окремій кімнаті у неї повинен бути окремий посуд, засоби гігієни речі дитини не можна прати разом з речами членів сім’ї іграшки слід ретельно обробляти дез. розчином доглядати за хворим повинен один член сім’ї виключити контакт хворої дитини з іншими дітьми в сім’ї

7 кроків запровадження карантину:

ü зареєструйте випадок інфекційного захворювання

ü визначте тривалість карантину поінформуйте батьків про карантин

ü ознайомте персонал із профілактичними заходами в групі

ü проведіть санітарно­просвітницьку роботу з батьками

ü встановіть медичне спостереження за дітьми, які контактували із хворим контролюйте карантинні заходи

Профілактика скарлатини

Скарлатину відносять до захворювань інфекційної етіології, які потребують дотримання карантинних заходів.

Так як заразна інфекція потрібна обов’язкова ізоляція хворого від здорових людей. Після одужання при скарлатині дітей допускають у дитячі дошкільні установи тільки через дванадцять днів. Профілактика скарлатини у дітей включає в себе накладення карантину в дитячих колективах. У дитячому садку на групу, в якій дитина захворіла на скарлатину, накладається карантин на сім днів. У цей період не допускаються до відвідування нові діти. Якщо дитина спілкувався з хворим на весь період захворювання, то він відсторонюється від дитячого колективу на сімнадцять днів від моменту першого контакту. Специфічна профілактика для скарлатини не розроблена, вакцин немає. При контакті з хворим на скарлатину дітей з ослабленим здоров’ям, малих – можливе введення людського гаммаглобулина. Людський гаммаглобулин містить антитіла проти-гемолітичного стрептокока і допомагає у формуванні пасивного імунітету. Цей захід допомагає значно знизити ризик зараження.